Надійно прихована таємниця

– Вiн мене також багато чого навчив, – усмiхнулася у вiдповiдь Емма.

– Я тодi хотiв його порозпитувати, – додав Фельдман, – але вiн був змушений поспiшати на потяг до Вашингтона того вечора, тому я його бiльше нiколи не бачив.

– Я також хотiла б вас порозпитувати, – знайшлася Емма. – Насправдi краще сказати: «менi це треба».

Фельдман поглянув на чергу очiкувальникiв.

– Гадаю, що зможу впоратися за пiвгодини, й оскiльки я сьогоднi на потяг до Вашингтона не кваплюся, ми могли б поспiлкуватися приватно, перш нiж я поiду, панно Беррiнгтон.

4

– Як там моя люба Емма? – запитав Гарольд Гiнзбург пiсля того, як привiтав Гаррi у Гарвардському клубi.

– Я щойно розмовляв iз нею по телефону, – сказав Гаррi. – Вона посилае вам своi вiтання й засмутилася через те, що не змогла приеднатися до нас.

– Я також. Скажiть, будь ласка, що я не прийму жодних виправдань наступного разу.

Гiнзбург повiв свого гостя до iдальнi, i вони зайняли своi мiсця за звичайнiсiньким столиком у кутку.

– Сподiваюся, що «П’ер» вам сподобався, – зауважив видавець, коли офiцiант вручив iм обом по меню.

– Все було б добре, якби я тiльки втямив, як вимкнути душ.

Гiнзбург засмiявся.

– Можливо, вам варто попросити панну Редвуд прийти на допомогу.

– Якби довелося, то не впевнений, чи дiзнався б, як вимкнути ii.

– Отже, вона вже прочитала вам лекцiю про важливiсть потрапляння вашого твору до списку бестселерiв якнайшвидше.

– Грiзна ледi.

– Тому я i зробив ii начальницею, – пояснив Гiнзбург, – незважаючи на протести кiлькох директорiв, котрi не хотiли бачити жiнку на борту.

– Емма пишатиметься вами, – сказав Гаррi, – i можу вас запевнити, що панна Редвуд попередила мене про наслiдки, якщо не впораюся.

– Це схоже на Наталi. І пам’ятайте, вона сама вирiшуе, повернетесь ви додому на лiтаку чи на катерi.

Гаррi посмiявся б, але вiн не був упевнений, що його видавець жартуе.

– Я б запропонував iй приеднатися до нас за обiдом, – промовив Гiнзбург, – але, як ви могли помiтити, Гарвардський клуб не дозволяе з’являтися тут жiнкам.

– Маю вiдчуття, що жiнок, котрi вечеряють у Гарвардському клубi, побачать задовго до того, як вони з’являться у будь-якому джентльменському клубi на Пелл-Мелл або Сент-Джеймс.

– Перш нiж ми погомонимо про тур, – сказав Гiнзбург, – я хотiв би почути про все, що сталося з вами й Еммою з моменту вiдбуття з Нью-Йорка.