Надійно прихована таємниця

Як ви здобули «Срiбну зiрку»? Чи отримала Емму роботу? Як Себастьян вiдреагував на першу зустрiч iз батьком? І…

– Й Емма наполягла на тому, щоб я не повертався до Англii, поки не дiзнаюся, що сталося iз Сефтоном Джелксом.

– Може, спершу щось замовимо? Я б не хотiв думати про Сефтона Джелкса натщесерце.

* * *

– Я, можливо, не поспiшаю на потяг до Вашингтона, але боюся, що менi доведеться повернутися до Лондона ще сьогоднi, панно Беррiнгтон, – зiтхнув професор Фельдман пiсля того, як пiдписав свою останню книжку.

 – Я виступаю в лондонськiй школi економiки о десятiй завтра вранцi, тому можу видiлити вам лише кiлька хвилин.

Емма намагалася не виглядати розчарованою.

– Якщо тiльки… – докинув Фельдман.

– Якщо тiльки що?

– Якщо не захочете приеднатися до мене в подорожi до Лондона, то зможете отримати бiльше моеi уваги на кiлька годин.

Емма вагалася.

– Менi треба зателефонувати.

За двадцять хвилин вона вже сидiла в залiзничному вагонi першого класу навпроти професора Фельдмана.

Вiн поставив свое перше запитання.

– Отже, панно Беррiнгтон, чи ваша родина все ще володiе судноплавною компанiею, яка носить ii славетне iм’я?

– Авжеж, моя мати мае там двадцять два вiдсотки.

– Це дозволяе вашiй родинi достатньо добре ii контролювати, i найголовнiше у будь-якiй органiзацii те, що нiхто бiльше не може прибрати до рук бiльш нiж двадцять два вiдсотки.

– Мiй брат Джайлз не виявляе великого iнтересу до справ компанii.

Вiн депутат парламенту i навiть не з’являеться на рiчних зборах акцiонерiв. Але я туди ходжу, професоре, саме тому менi потрiбна ваша консультацiя.

– Будь ласка, називайте мене Сайрусом. Я досяг такого вiку, коли менi не хочеться, щоб вродлива молода жiнка нагадувала, скiльки менi рокiв.

«В одному Грейс мала рацiю», – подумала Емма i вирiшила цим скористатися. Вона повернула усмiшку на свое обличчя:

– Якi клопоти ви передбачаете для суднобудiвноi галузi упродовж наступного десятилiття? Наш новий голова правлiння, сер Вiльям Траверс…

– Видатний чоловiк.

Кунард вчинив нерозумно, вiдпускаючи такого здiбного хлопця, – перебив ii Фельдман.

– Сер Вiльям мiркуе, чи варто додати до нашого флоту новий пасажирський лайнер.

– Це божевiлля! – вигукнув Фельдман, ляснувши по сидiнню поруч долонею, викликаючи цим хмару пилу, що здiйнявся.