Надійно прихована таємниця

– Не маю бажання жити в якомусь котеджi в маетку, – виплюнула слова Емма. – Ми можемо дозволити собi придбати власну домiвку, дякую.

– Я впевнена, що можете, люба моя, – патякала Вiрджинiя. – Зрештою, Джайлз менi казав, що Гаррi досить успiшний автор.

Емма проiгнорувала коментар i звернулася до брата:

– Як ти можеш бути таким впевненим, що садиба твоя?

– Тому що мама ранiше офiцiйно заповiла ii менi. Був би дуже радий подiлитися змiстом заповiту з тобою та Гаррi, якщо вважаете, що це може допомогти вам планувати майбутне.

– Я не вважаю за доцiльне обговорювати мамин заповiт у день ii похорону.

– Не хочу здаватися нечутливою, люба моя, – белькотiла Вiрджинiя, – але коли я повернуся до Лондона вранцi, то витрачатиму бiльшу частину свого часу на пiдготовку до весiлля, вiдтак вважаю, що було б найкраще з’ясувати всi питання, поки ми всi тут разом.

Вона звернулася до Джайлза i подарувала йому таку ж милу посмiшку.

– Я згоден iз Вiрджинiею, – сказав вiн. – Немае кращого часу, як теперiшнiй.

І можу тебе запевнити, Еммо, що мати залишила бiльш нiж адекватне утримання як для тебе, так i для Грейс. Вона залишила вам по десять тисяч фунтiв кожнiй i роздiлила порiвну мiж вами своi прикраси. Себастьяну вона залишила п’ять тисяч, якi вiн успадкуе, коли стане повнолiтнiм.

– Така щаслива дитина, – зронила Вiрджинiя. – Вона також передала свiй «Шлюз у Клiвлендi» Тернера Джессiцi, але картина залишиться в сiм’i до двадцять першого ii року.

Цим одним реченням Вiрджинiя зiзналася, що Джайлз подiлився подробицями заповiту своеi матерi зi своею нареченою, не подбавши спершу розповiсти про нього Еммi чи Грейс.

– Виняткова щедрiсть, – продовжила Вiрджинiя, – враховуючи, що Джессiка навiть не член сiм’i.

– Ми вважаемо Джессiку своею донькою, – рiзко зауважив Гаррi, – i ставимося до неi саме так.

– Зведеною сестрою, гадаю, було б сказати точнiше, – бовкнула Вiрджинiя. – І не треба забувати, що вона сирота з будинку Бернардо, та ще й еврейка на додачу. І саме тому, що я родом iз Йоркширу, я схильна називати речi своiми iменами.

– А саме тому, що я родом iз Глостерширу, – вiдбила Емма, – я схильна називати суку сукою.

Емма пiдвелася зi свого мiсця i вийшла з кiмнати. Вперше того вечора Джайлз збентежився.

Гаррi тепер уже був певний, що нi Джайлз, нi Вiрджинiя не знають, що Елiзабет склала новий заповiт. Вiн ретельно пiдбирав своi слова.

– Емма трохи розхвилювалася пiсля похорону. Я впевнений, що вона оговтаеться до ранку.