Многії літа. Благії літа

Навчався в гiмназii, боронив Карпатську Украiну, роками переховувався в пущi Карпат, вивчав травництво в Румунii, жив у вiдрубному лiсовому монастирi, вiдбував каторгу на Колимi. Поневiрявся свiтом, брав участь у рiзних експедицiях, чого тiльки не навчився. Згодом повернувся в рiдне Закарпаття, поселився в родичiв у старiй хижi. Жив iз саду-городу, майстрував по селах, уздоровлював людей.

Андрiй Ворон зiзнався тодi, що любить читати. Декiлька разiв навiдувався в редакцiю, приносячи гостинцi – горобинову настоянку, сушеницi, пляшечку олii з горiха, березовий квас.

Пригадалося, як прибиральниця запитала його: «У вас таке свiже лице. Скiльки вам рокiв?» – «Ворон – птах давнiй», – вiджартувався старий.

Вiн був прихильний до мене, ми багато мандрували околицями Мукачева. Усе, що вiн розповiдав, я занотовував до товстого зошита, ще не знаючи, як цим розпоряджуся згодом.

Потiм Толя одружився на Львiвщинi i забрав дiда до себе. Жили в гiрському селi. Бiльше про них я нiчого не чув.

… І от якось зустрiчаю на ринку лисуватого комерсанта, в якому впiзнаю Толю. Обiйми, спогади. І серед iншого я дiзнаюся, що на 104-му роцi життя помер дiд Андрiй. Укрiпляв пiсля паводка погрiб i застудив легенi. Це й пiдiрвало його сили. Залишилася пiсля нього валiза списаних аркушикiв. «Я привезу iх тобi. Ти чоловiк книжний. Може, знайдеш щось цiкаве», – пообiцяв Толя.

Так i сталося. Через два тижнi я занурився у химерне мереживо хiмiчного олiвця. Записи спостережень за природою, враження вiд побаченого i почутого, приповiдки, молитви, нехитрi вiршики i найцiннiше – маленькi секрети-поради – як жити на цьому свiтi в здоров’i, радостi i мудростi.

Жити щасливо.

Звiсно, його нотатки не готувалися до друку, були аж надто «любительськими», але я побачив у цих мудрих крихтах цiлiсний кодекс усвiдомленого творчого довголiття.

Першi публiкацii про це в пресi мали значний i тривалий резонанс. Багато людей зiзнавалося, що прочитане надзвичайно зацiкавило iх i спонукало замислитись над своiм життям.

Усi були одностайнi в тому, що настанови Андрiя Ворона хочуть прочитати в найповнiшому обсязi, а ще краще – в окремiй книжцi.

Я ретельно визбирав iз тих зшиткiв найцiннiше, опрацював i систематизував. І ось – подаю на корисний пожиток читачiв. З першого погляду в око може впасти безсистемнiсть викладу i повторюванiсть. На це я пiшов свiдомо, зберiгаючи тональнiсть i акцентуючи на важливостi деяких постулатiв.