На нашем сайте вы можете читать онлайн «Цинкові хлопчики». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — История, Документальная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Цинкові хлопчики

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
Краткое содержание книги Цинкові хлопчики, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Цинкові хлопчики. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Светлана Алексиевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Книжка Світлани Алексієвич «Цинкові хлопчики» присвячена війні в Афганістані, коли десять років – з 1979-го і до 1989-го на чужій землі гинули наші радянські військові. Правда про ту війну ретельно приховувалася: держава через засоби масової інформації розвернула пропаганду необхідності та успішності «надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану». В результаті Афганська війна для обивателя довгий час залишалася невідомою, зовні гладкою, а головне – майже безкровною. Газети публікували статті про успішні військові операції радянських військ в Афганістані, де майже не було жертв серед нашого контингенту, а втрати противника, навпаки, значно перевищувались… Але все частіше стали привозити додому в домовинах, оббитих цинковою бляхою, загиблих хлопців, які нещодавно закінчили школу… Заглядати всередину труни не дозволялося, похорон не афішувався, і рідним навіть не повідомляли справжню причину смерті їхніх дітей… А хто повертався живим – той не міг знайти себе у мирному житті. Цієї війни наче не було. Були лише скалічені та мертві хлопчики… І не тільки тілом, але й душею.
Цинкові хлопчики читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Цинкові хлопчики без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Тодi навiщо ворушити? Хочете щось дiзнатись у нас… Так… Ми, звичайно, з тавром… А що в нас можна дiзнатись? Ви, напевно, сприймаете нас за iнших? Зрозумiйте, важко в чужiй краiнi, воюючи невiдомо за що, виробити якiсь iдеали. Знайти сенс. Там ми були однаковими, але не були однодумцями. Як i тут… У нормальному свiтi… Випадку нiчого не варто було помiняти мiсцями тих, хто там був, на тих, кого там не було. Ми всi рiзнi, але ми скрiзь однаковi – i там, i тут.
Згадую, у шостому чи сьомому класi вчителька росiйськоi лiтератури викликала до дошки:
– Хто твiй улюблений герой: Чапаев чи Павло Корчагiн?
– Гек Фiнн.
– Чому Гек Фiнн?
– Гек Фiнн, коли вирiшував, видати втiкача-негра Джима чи горiти за нього в пеклi, сказав собi: «Ну i дiдько з ним, горiтиму в пеклi», – але Джима не видав.
– А якби Джим був бiлим, а ти червоним? – спитав пiсля урокiв Льошка, мiй друг.
Так усе життя i живемо – бiлi i червонi, хто не з нами, той проти нас.
Пiд Баграмом… Зайшли до кишлаку, попросили поiсти. За iхнiми законами, якщо людина у твоему домi i голодна, iй не можна вiдмовити в гарячому коржi.
Навiщо примушувати мене згадувати? Це все дуже iнтимне: i перший мiй убитий, i моя власна кров на легкому пiску, i висока труба верблюжоi голови, що гойдалась надi мною, перш нiж я знепритомнiв.
– Бери за руку Сергiйка, – пiдвела до мене другого хлопчика тьотя Клава.
– Не хочу.
– Чому ти не хочеш?
– Люблю гуляти сам.
– Роби, як роблять усi слухнянi хлопчики i дiвчатка.
– Не буду.
Пiсля прогулянки тьотя Клава роздягнула мене, навiть трусики зняла i маечку, вiдвела i залишила на три години в порожнiй темнiй кiмнатi. А в дитинствi немае нiчого страшнiшого, нiж лишитися самому. У темрявi… Здаеться, що про тебе всi забули. Нiколи не знайдуть. Наступного дня я iшов iз Сергiйком за руку, я став як усi. У школi – клас вирiшував, в iнститутi – курс вирiшував, на заводi – колектив вирiшував.





