Надходить та година

Вони довше перевiряли кожен паспорт, аби переконатися, що кожна вiза мае правильно вказанi дати та печатки, перш нiж один iз них ставив галочку проти iменi у своему планшетi й переходив до наступного пасажира. Джайлз не виявив жодних емоцiй, коли один iз офiцерiв попросив його показати паспорт i вiзу. Вiн уважно перевiрив документ, а потiм поставив галочку навпроти iменi Беррiнгтон. Значно довше вiн розглядав паспорт Карiн, а потiм поставив iй кiлька запитань. Оскiльки Джайлз не мiг зрозумiти жодного слова, якi промовляв охоронець, тож вiн неабияк занепокоiвся, доки не поставили галочку i навпроти iменi Карiн Пенгеллi.

Джайлз мовчав увесь час, поки всi трое офiцерiв вийшли з автобуса, дверцята зачинилися, i автобус перетнув широку жовту смугу, яка вказувала на те, що вони перетинають кордон.

– Вас вiтае Схiдний Берлiн! – оголосив водiй, явно не пiдозрюючи iронii у власних словах.

Джайлз пiдвiв погляд на високi цеглянi вежi, заселенi озброеною охороною, що споглядали на грубий бетонний мур, увiнчаний колючим дротом.

Йому було шкода його ув’язнених громадян.

– Про що вiн вас питав? – поцiкавився Джайлз.

– Хотiв знати, де саме я живу в Англii.

– Що ви йому сказали?

– У Парсонс-Грiн.

– Чому саме Парсонс-Грiн?

– Бо я там жила, коли вивчала англiйську мову в Лондонському унiверситетi. Вiн, мабуть, подумав, що я ваша коханка, бо iм’я вашоi дружини все ще вказане у вашому паспортi. На щастя, бути чиеюсь коханкою не е злочином у Схiднiй Нiмеччинi. Поки що.

– Хто б повiз свою коханку до Схiдного Берлiна?

– Тiльки той, хто намагаеться ii витягнути.

Джайлз завагався, перш нiж поставити наступне запитання.

– Ми обговоримо подробицi того, що робитимемо далi, коли дiйдемо до готелю?

– У цьому не буде потреби, – вiдповiла жiнка. – Я зустрiчалася з Карiн кiлька днiв тому, коли мiнiстр проводив двостороннi перемовини зi своiм колегою, тому все, що вам варто зробити, це залишатися на своему мiсцi пiд час обiду й переконатися, що всi певнi, що ви насолоджуетесь iжею, i не забувайте аплодувати виступу генерального секретаря.

Решту залиште нам.

– Але… – почав було Джайлз.

– Нiяких але, – твердо промовила жiнка. – Краще, щоб ви нiчого про мене не знали.

Джайлз хотiв би запитати у неi, що iще вона знае про Карiн, але вирiшив, що це, мабуть, verboten[18 - Заборонено (нiм.).]. Хоча йому все ще було цiкаво, чому…

– Не можу навiть сказати, наскiльки вдячний вам за те, що ви робите, – прошепотiв Джайлз, – i для мене, i для Карiн.