Трагедія Трояндової алеї. Єврейські історії

Тiльки-но порядок було встановлено, а життя i майно евреiв були в безпецi, вона прийшла до мiнiстра i поклала на уряд вiдповiдальнiсть за збитки, заподiянi ii чоловiковi, та отримала допомогу, про яку просила. Потiм вона поспiшала з краiни до краiни, з мiста до мiста, де ii чоловiк просив грошей, та вимагала вiд його дiлових партнерiв достроковоi оплати. Вона вiдправлялася з Бессарабii на Буковину й до Галичини, звiдти – до Угорщини та Трансiльванii.

Тiльки-но вона повернулася, завали вiдразу почали розчищати, i на iхньому мiсцi невдовзi здiйнялася нова будiвля.

Кiттен Петерсiл перемогла труднощi долi. Закляття, яке утримувало ii душу в полонi, було зруйноване. Коли ялинку, прикрашену стрiчками, було встановлено на даху новоi будiвлi, i старший муляр, тримаючи кухоль iз вином, вiтав згори будiвельникiв, якi стояли з родиною на подвiр’i, маленькi ручки гарненькоi жiнки неквапом вибралися з м’яких рукавiв кацавейки й обвилися навколо шиi Модруха, мов чарiвна петля.

– Ми чимало втратили, – сказала вона, пiднявши сяючi очi на чоловiка, – але я перемогла все.

– Ти, нарештi, задоволена мною? – запитав Модрух, усмiхаючись.

– О! Я така щаслива! – вигукнула вона. – Бог покарав мене, але Його рука вивела мене, як колись Його народ iз Єгипту, вiд рабства до свободи, вiд темряви до свiтла.

Фальшивий талер. Пiвденна Нiмеччина

рСвято кущ

Приблизно в серединi вересня пiсля довгоi вiдсутностi Мартiн Фрiдлiб повернувся на батькiвщину, до великого мiста на пiвднi Нiмеччини.

Того вечора всi iзраiльськi родини говорили про його повернення, а також Зiндель, найзаможнiший еврей мiста, який володiв значною частиною фабрики iграшок.

– Що вiн тепер матиме вiд того, – сказав Зiндель, – витратив усi своi статки на навчання i лишився сьогоднi без копiйки в кишенi. Що Мартiн робитиме зараз? Стане тягарем для громади.

– Вважаю, йому це не потрiбно, – вiдповiла фрау Леонора Зiндель, яка була поцiновувачкою прекрасного. – Вiн навчався у провiдних унiверситетах Мюнхена, Берлiна, Гейдельберга, Праги та Вiдня, вiн об’iхав Італiю, Францiю i Нiдерланди.

Подорожував, бачив усi галереi, всi дивовижнi скарби мистецтва старовини та сучасностi.

– Який зиск вiн мае з цього зараз? – глузливо запитав Зiндель.

– Вiн мистецтвознавець, – сказала Леонора, – нинi вiн пише книгу, а потiм стане професором.

– А проте це може нiчого не принести.

– Ой! Є професори, якi отримують десять тисяч марок на рiк i бiльше.

– Добре, подивимось.