Трагедія Трояндової алеї. Єврейські історії

Дебора, дочка Зiнделя, не зронила нi слова, вона продовжувала мовчки працювати над лялькою, яку вдягала, але все, що вона почула, вiдразу ж викликало спiвчуття та iнтерес до молодого вченого. Наступного ранку, коли Мартiн iх вiдвiдав, вона увiйшла до вiтальнi, серце ii калатало.

Час вiд часу Мартiн залюбки поглядав на струнку фiгуру, чисте незаймане обличчя Дебори, i вона знаходила його неймовiрно мужнiм i дотепним. Коли Мартiн пiдвiвся, щоб уже йти, таемничий зв’язок мiж ними обома був встановлений. Мати вiдразу вiдчула це i, оскiльки молодий професор, як вона називала Мартiна, зачарував ii, вона запросила його на обiд, водночас запропонувавши, – адже у нього немае нi батька, нi матерi, – будувати з ними шатро[7 - Ідеться про Суккот («куща», «шатро») – семиденне юдейське свято на згадку про кущi, у яких жили iзраiльтяни у пустелi пiсля виходу з Єгипту.

Цього часу за традицiею здiйснюють трапези (а гожими днями й ночують) поза домiвкою, у шатрi (кущi).], бо свято було вже на порозi. Мартiн iз вдячнiстю погодився, i Дебора почервонiла, потиснувши йому руку на прощання.

Наступного дня пiд час обiду Мартiн мав змогу вiдчути певну повагу з боку Зiнделя. Розмова велася про прийдешне свято, i Мартiн люб’язно та скромно пояснив його значення. Вiн розповiв iсторiю свята, як воно виникло на згадку про перебування в пустелi та водночас як своерiдне свято врожаю, оскiльки тодi до Землi обiтованоi були принесенi всi плоди й закiнчився збiр урожаю.

– За законом, ви маете жити у шатрi протягом семи днiв, на згадку про кочове життя в пустелi, але фрукти, якi чiпляють в хатинi з листя, радше е символом того палестинського свята врожаю.

Уже за три днi до свята повсюди почалося будiвництво шатер, у якому всi брали участь – i старi, i молодi, кожен вносив свою лепту. За фабрикою розташовувався величний будинок Зiнделя в старонiмецькому стилi, а за ним – сад. Тут, на невеликому лузi, Мартiн вбив чотири кiлочки, якi мали пiдтримувати всю споруду. Стовпи були з’еднанi планками, якi утворювали своерiдну стiну.

Зiндель i його син Елiас накрили планки ялиновими гiлками i мохом ззовнi, а жiнки покривали внутрiшню частину бiлою тканиною. Мартiн будував стелю. Зробивши дах iз дерев’яних прутiв, вiн накрив його ялиновими гiлками, але так, щоб залишалися невеликi щiлини, крiзь якi можна було дивитися на небо i зорi. Коли це було зроблено, вiн увiйшов до шатра, щоб прикрасити його оздобами, якi приготували Елеонора i Дебора.