На нашем сайте вы можете читать онлайн «Остап Шаптала. Повісті». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Остап Шаптала. Повісті

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги Остап Шаптала. Повісті, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Остап Шаптала. Повісті. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Валер’ян Підмогильний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
В інтелектуально-психологічній прозі Валер’яна Підмогильного (1901–1937) самотність та відчуженість головних персонажів породжені несвободою людини в абсурдному світі. Остап Шаптала, герой однойменної повісті, після смерті рідної сестри відчуває перед нею провину та потрапляє в «межову ситуацію». Письменник застерігає від ілюзій та пошуку об’єктів поклоніння, якими можуть бути не лише люди, а й ідеї, речі та образи. Герой «Повісті без назви» розшукує у місті чарівну незнайомку, щоб заново осягнути цінність людського існування. Цей твір містить роздуми про мету мистецтва, а отже, частково розкриває естетичні погляди В. Підмогильного.
Остап Шаптала. Повісті читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Остап Шаптала. Повісті без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiн гортав зшитки, де записанi були його спостереження, та товстi доклади по рiзних питаннях практичного дослiду металiв. Все це було далеко, нiби не ним зроблене, непотрiбне i зайве.
Тепер, коли душа його була захоплена одним рухом, коли вiн всi думки своi уперто, мимоволi, вiдносив до одного осередку, а той поширювався на всесвiт – цi папери були порошинками чужоi землi, що поналипали були до нiг i яких потрiбно струснути на порозi. Шаптала дивився на недокiнченi проекти, складнi кошториси i всiх iх складав у велику, незграбну купу.
Потiм вiн поклав ту купу в куток мiж шахвами i пiшов до гамарнi, що розкинулась мiстом разом з великим робiтничим виселком.
Шаптала зайшов у хатину до сторожа, Мусiя Вибрика. Той здивовано привiтався з iнженером та запропонував сiдати.
– Ключа дайте вiд брами, – попрохав Шаптала.
– Ключа? – неймовiрно перепитав Вибрик: – а навiщо? Все ж спинилось. Нiкого немае.
Проте вiн добув ключа, i вони разом пiшли вузенькими вуличками робiтничого виселку.
Тут теж мало хто лишився, – казав Вибрик, показуючи на зачиненi вiкна будинкiв: – кудись розтеклися, як вода з битого глечика… А куди? Скрiзь. Хто на села пiшов i землю копирсае, хто спекулянчити, хто воюе, хто промови каже… Спинилась гамарня, спинилась…
Вони дiсталися брами, одiмкнули ii та зайшли у середину заводу.
А пам’ятаете, скiльки народу тут вешталось? – запитав Вибрик, вiддаючись радiсним спогадам.
– Пам’ятаю, – вiдповiв Шаптала.
– Смерть прийшла, – зiтхнув Вибрик, – що робити з малими дiтьми? Революцiя… Спинилась гамарня…
Вони посунулись мiж купами руди та чавуновими скибами просто до машинового вiддiлу.
– Дивiться – все завмерло, з тугою сказав вiн Шапталi: – а пам’ятаете, як кипiло?
Шаптала зайшов у середину. Там у холодку дрiмали машини, як притомленi дивовиди. Нерухомо повитягались стальовi швенделi i спочивали великi маховики. Паровi казани немов скупчились та схилились один до одного у спокiйному снi.
Шаптала ходив мiж блискучими велетнями й торкався iх рукою. Вони були холоднi: не сон, а смерть спинила iх. То смерть прийшла серед стогону й зiтхань напружених рухiв, серед метушливого дзичання колес i пазiв. Тодi бiлою парою вийшов дух з метальового тiла, з сичанням заклякли швенделi в останнiм пручаннi та помалу захолонули казани.
Вiн пiднявся драбинкою на примосток i зверху дивився на залiзний цвинтар.








