Подорожі Лікаря Дуліттлa. Запалення вогню

 – А тепер пояснiть iм, будь ласка, що йдеться про надзвичайно серйозну справу для всiх живих створiнь на цьому шматку землi. І спитайте iх, чи не будуть вони такi добрi, щоб попливти до дальнього краю острова, надавити на нього своiми носами й вiдштовхати його назад до узбережжя Пiвденноi Бразилii?

Дельфiнам, судячи з усього, повнiстю вдалося переконати китiв зробити так, як просить Лiкар, бо дуже скоро ми побачили, як вони, здiймаючи буруни, подалися до пiвденного краю острова.

Тодi ми полягали на березi й стали чекати.

Приблизно через годину Лiкар устав i кинув у воду паличку. Деякий час вона лишалася непорушною. Але потiм почала потроху рухатися вздовж берега.

– О, – сказав Лiкар, – бачите? Острiв нарештi поплив на пiвнiч. Слава тобi господи!

Паличка вiддалялася дедалi швидше й швидше, а айсберги на обрii ставали все меншими й нечiткими.

Лiкар дiстав годинника, кинув у воду ще кiлька паличок i швидко провiв обчислення.

– Ну от! Чотирнадцять iз половиною вузлiв на годину, – пробурмотiв вiн.

 – Дуже непогана швидкiсть. Нам знадобиться днiв п’ять, щоб повернутися знову до берегiв Бразилii. Це те що треба! У мене гора з плечей звалилася. Менi здаеться, що вже стало трохи теплiше. Ходiмо, пора щось перекусити.

П’ята глава

Вiйна!

На зворотному шляху до селища Лiкар обговорював питання природознавства з Довгою Стрiлою. Але iхня надзвичайно цiкава бесiда, головним чином про рослини, заледве почалася, як до нас щодуху примчав посильний iндiанець зi звiсткою.

Довга Стрiла з похмурим виглядом вислухав його задихане белькотiння, а потiм повернувся до Лiкаря i сказав орлиною мовою:

– Велика Бiла Людино, лихо спiткало попсiпетелiв. Нашi пiвденнi сусiди, розбiйники баг-джагдераги, якi так довго не зводили своiх завидющих очей з наших запасiв зерна, ступили на стежку вiйни й тепер насуваються, щоб напасти на нас.

– Це справдi кепська новина, – промовив Лiкар. – Але не робiмо необдуманих висновкiв.

Можливо, вони просто у вiдчаi, що лишилися без iжi, бо iхнi власнi посiви кукурудзи мороз побив iще до жнив. Адже вони там у себе на пiвднi iще ближче до холодiв, анiж ви.

– Не треба шукати виправдання нi для одного чоловiка з племенi баг-джагдерагiв, – заперечив Довга Стрiла, похитавши головою. – Це народ лежнiв i нероб. Вони тiльки те й роблять, що дивляться, де б роздобути кукурудзи, не займаючись хлiборобством.