Марічка. Київ. Зрада

Їi бразилiйка нарештi почала вибiгати з тонкого розпеченого металевого жерла iталiйки, бо заварювала Марiчка каву мiцну гейзернiй кавоварцi, яку придумали iталiйцi, й вона поспiхом почала накладати великi нерiвнi кусники жовтого тростинного цукру в непропорцiйно маленьку для них чашечку. Марiчка задивилася на хатинку на цiй чашечцi i нерiвнi обриси грецькоi землi та моря, виведенi чиеюсь невпевненою рукою кривими лiнiями на керамiцi. Згадала, як вони з чоловiком вiдпочивали на Санторiнi i як довго вона шукала щось справдi автентичне на клаптику вулканiчноi землi, загубленоi посеред моря.

І знайшла ось цю чашечку.

Вона знову подивилася на свiй дорогущий годинник i чомусь почала уявляти, що вона бiдна, як вона поспiшае на роботу… І що мрiе про вiдпустку в санаторii десь у Ворзелi. Якщо не влiтку, то хоча б у вереснi, коли ще можна брехати собi, що то майже лiто… І що прораховуе, чи встигне вибiгти в гастроном i купити кефiр на перекус на роботi, аби не купувати глютеновi пирiжки о дванадцятiй, щоб ii стегна не збiльшувалися.

Ще не збiльшувалися, порiвнюючи з тими сантиметрами, у яких жiнки зазвичай вимiрюють своi стратегiчнi об’еми, що були на випускному.

Марiчка усмiхнулася такому кульбiту своiх думок i маленькими дiвочими пальчиками помацала своi iдеальнi форми пiд цупкою тканиною бутиковоi чорноi шовковоi пiжамки, що так пасувала до такоi самоi чорноi кухнi повнiстю зi скла, каррарського мармуру й мiлевських агрегатiв, розтиканих, як тi дiаманти навкруги ii циферблату.

Їi ранок починався нерiвно й в абсолютно рiзний час – коли вона сама цього бажала.

І хоча мобiльний щось вицвiрiнькував iз самого раннього ранку, тобто години з восьмоi, але вона не зважала, бо була певна – то не той единий мужчина, вiд якого вона вже котрий день чекае повiдомлення.

* * *

Цитуючи класика, майже дослiвно:

Вона була красива й розумна. До цього треба додати: упевнено можна сказати, що бiльшiсть жiнок вiддали б усе що завгодно, аби помiняти свое життя на життя Марiчки Богданiвни.

Бездiтна, тридцятип’ятирiчна (а це в умовах покращення життя й загального збiльшення рiвня його тривалостi можна прирiвняти до тридцяти) Марiчка була дружиною впливового бiзнесмена, який до того ж був наближеним до полiтичного бомонду Украiни, i вони разом кружляли, мов тi метелики, серед депутатiв i навiть мiнiстрiв. Чоловiк ii був молодим, добрим, красивим й обожнював свою дружину.