Над Чорним морем

Його мати через двi вулицi, через двi вулицi! – говорила Зоя з запалом.

Панни засмiялись. Надя й собi осмiхнулась.

– Що через двi вулицi? – спитала Надя в матерi.

– Єлена Кипрi! через двi вулицi! – говорила Зоя й кинулась шукати слоiкiв з варенням.

– Ви в такiм запалi, що ми нiчого не втямимо з ваших слiв, – сказала Саня.

– Жила Єлена Кипрi, його мати, Аристида Селаброса, через двi вулицi од нас в Смирнi! Моя давня подруга. Виходь-бо, Надю, мерщiй, хутчiй! – говорила Зоя i разом накладала варення з молоденьких волоських горiхiв, варених на меду.

– Чого це ви такi радi, Зое Полiкарпiвно? Чи не закохались ви часом в вашого знайомого гостя через двi вулицi… – говорила Саня.

– Ой ти! – І Зоя вжарти вдарила легенько по плечi Саню. – Ож вийди та подивись, який гарний гiсть: як сонце! – сказала Зоя.

– Ого! Ще попечусь, коли вiн такий, як сонце, – обiзвалась Саня.

– Як мiсяць повний! – сказала Зоя.

– Коли такий, як мiсяць, то вийду до його: не так страшно, – сказала Саня.

– Ож глянь, то й побачиш. Ой моя бiла овечко! Як побачиш його, прокинеться й твое серце. Покинеш своi книжки та й позакидаеш iх на горище. Не бiйсь, не видержиш! – сказала Зоя, i ii гострi чорнi очi заблищали. Видко було, що в неi в серцi ще й досi тлiв огонь i не погас.

– Ну, нi! – сказала Саня. – Лучче позакидаю бороди на горище: може, мишам на кубла знадобляться.

– Ой-ой, моя бiла лелiе! не знаеш ти ще свiту й життя, – сказала Зоя.

Зоя поставила на пiднос мисочки з варенням i три стакани холодноi води.

– Щось там прийшло дуже цiкаве, що ви наготували йому «дульчеца ку апа речи» (варення з водою), – сказала Надя по-молдавськiй.

– А хто переднiше пiде? чи «дульчеца», чи Надя? – смiялась Саня.

– Надя попереду, – сказала Зоя. – Надю, йди.

Надя причесала голову й вишла в свiтлицю. Коло вiкна на стiльцях сидiли два смирнськi старi греки, агенти одноi фiрми. Один був старий, сивий, з короткою сивою бородою й з сивими бурцями.

Його довговасте смугляве лице було нiби вставлене в бiлi рамки. На йому була одежа балканська: кафтан i ряса, зовсiм як в духовних; кафтан був пiдперезаний широким на п'ядь парчевим поясом. Вiн курив люльку з довгого цибука.

Другий агент був нестарий чоловiк в европейському убраннi. Селаброс сидiв спиною до дверей i балакав з ними по-грецькiй.

Надя Мурашкова одчинила дверi в гостинну. Селаброс оглянувся, схопився з мiсця й пiшов до неi назустрiч.