Каїн і Авель

– Гадаю, що вона вже починае насолоджуватися цим, – сказав вiн, щойно закiнчивши.

Четвертий солдат пiдiйшов до Флорентини. Коли ж дiстався до неi, то перевернув дiвчину i змусив ii розчепiрити ноги настiльки широко, наскiльки це було можливо, а його великi руки шпарко обмацували тендiтне тiло юнки. Коли вiн увiйшов у неi, зойк дiвчини перетворився на стогiн. Владек нарахував шiстнадцятьох воякiв, котрi гвалтували його сестру. Коли останнiй скiнчив свою справу, то вилаявся i заволав:

– Гадаю, що злягався з дiвочим трупом!

Це змусило присутнiх реготати iще гучнiше.

Коли його нарештi вiдпустили, пiдлiток пiдбiг до Флорентини, а солдати лежали на травi, пили вино та горiлку з розграбованих баронових пивниць i жерли хлiб iз м’ясом iз кухнi.

За допомогою двох слуг Владек вiднiс Флорентину на берег рiчки i зарюмсав, намагаючись змити кров i бруд iз неi. Вiн прикрив ii хламидою, узяв на руки i нiжно поцiлував у вуста – першу жiнку, яку вiн коли-небудь цiлував. Коли сльози густо полилися по його обличчю на тендiтне тiло, вiн вiдчув, що дiвчина зм’якла.

Вiн знову заплакав, коли нiс ii мертве тiло назад. Вояки мовчки спостерiгали, як пiдлiток прямуе до каплички. Вiн поклав ii на траву бiля могили барона й узявся рити нову могилу – знову голими руками. Призахiдне сонце кинуло на могилу довгу тiнь у той час, як брат ховав свою сестру. Вiн змайстрував маленького хреста з двох паличок i встановив його в головах могили. По тому звалився на землю i миттю заснув, не думаючи, чи ще колись прокинеться.

10

Анна Каiн осамотнiла, поки Вiльям навчався у школi Святого Павла, а ii родинне коло складалося лише з двох бабусь, якi вже неабияк постарiли.

Пiсля того як Анна вiдсвяткувала свiй тридцятий день народження, вона стала помiчати, що бiльше не спiлкуеться iз чоловiками. Вона вирiшила поновити зв’язки, обiрванi пiсля смертi Рiчарда, з деякими зi своiх давнiх друзiв. Мiллi Престон, хрещена мати Вiльяма, яку вона знала все життя, почала запрошувати ii на обiди й до театру, завжди знайомлячи з кимось новим, в надii знайти нового партнера для Анни.

Вибiр Мiллi був майже завжди недоречним, й Анна вiдверто iгнорувала отi сватання, поки одного дня, у сiчнi 1919 року, вiдразу пiсля того, як Вiльям повернувся до школи на зимовий семестр, ii запросили на ще одну вечерю на чотирьох. Мiллi зiзналася, що нiколи ранiше не бачила свого нового гостя, Генрi Осборна, але була певна, що той навчався у Гарвардi одночасно з ii чоловiком Джоном.