Каїн і Авель

– Але вiн також додав, що для цього мае побачити твоi бухгалтерськi книги, перш нiж дiйде якогось остаточного висновку, i також запитав, що сталося з моiми п’ятсотма тисячами доларiв.

– Нашi п’ятсот тисяч, моя люба, дуже добре почуваються, i ти невдовзi про це дiзнаешся. Завтра вранцi я надiшлю Алану всю звiтнiсть, аби вiн мiг ii вивчити. І можу запевнити тебе, що вiн буде вражений.

– Сподiваюся, Генрi, це буде краще для нас обох, – сказала Анна. – Тодi зачекаемо i побачимо, якою буде його думка… Ти ж знаеш, як я завжди довiряла Алану.

– Але не менi, – докинув Генрi.

– О нi, Генрi, я не це мала на увазi…

– Це лише жарт. Припускаю, що ти довiряеш власному чоловiковi?

– Сподiваюся, що так, – сказала вона врештi-решт. – Менi зроду-вiку не доводилося турбуватися про грошi, i зараз робити це дуже важко. Дитина змушуе мене почуватися втомленою та пригнiченою.

Генрi миттю змiнився, згадавши про цю ситуацiю.

– Знаю, люба, i не хочу, щоб тобi коли-небудь доводилося забивати собi голову питаннями бiзнесу.

Я завжди зможу впоратися iз цим аспектом нашого життя. Слухай, чому б тобi не лягти спати ранiше, а я принесу тобi вечерю на тацi? Це дасть менi можливiсть повернутися до офiсу й зiбрати документи, якi менi потрiбно вiдправити Алану вранцi.

Анна погодилася, але щойно Генрi пiшов, вона не намагалася заснути, хоча й була втомлена, а вирiшила почитати в лiжку. Дружина знала, що ii чоловiковi потрiбно п’ятнадцять хвилин, аби дiстатися до свого офiсу, тому вона почекала двадцять, а потiм набрала його робочий номер.

Гудки лунали майже хвилину.

Анна спробувала iще через двадцять хвилин, але й тодi iй нiхто не вiдповiв. Вона телефонувала кожнi двадцять хвилин, але нiхто не брав слухавку. Слова Генрi про довiру вiдлунювали в ii головi.

Коли ж вiн нарештi повернувся додому за кiлька хвилин пiсля опiвночi, то з подивом виявив, що Анна iще не спить.

– Тобi не треба було чекати на мене.

Чоловiк тепло поцiлував свою дружину. Анна вiдчула, що вiд нього пахне парфумами… Чи вона стала занадто пiдозрiлою?

– Менi довелося затриматися трохи довше, нiж очiкувалося.

Спершу я не мiг знайти всi документи, якi будуть потрiбнi Алану. Клята пришелепа секретарка поклала деякi з них у невiдповiднi теки.

– Тобi, мабуть, було самотньо в офiсi серед ночi, – сказала Анна.

– О, це не так уже й погано, коли треба, аби нiхто не заважав працювати, – сказав Генрi, лiг у лiжко i пригорнув дружину.