Каїн і Авель

Мiй гонорар становить десять доларiв на день плюс витрати. Подаватиму вам письмовий звiт один раз на тиждень. Попередня оплата – за два тижнi.

Його рука знову потяглася через стiл, значно охочiше, нiж ранiше.

Анна вiдкрила торбинку, вивудила звiдти двi хрусткi банкноти по сто доларiв i передала iх господаревi кабiнету. Той уважно iх вивчав. Бенджамiн Франклiн байдуже споглядав на Рiкардо, котрий явно давно не бачив портрета цього видатного дiяча. Рiкардо дав Аннi решту шiстдесят доларiв у брудних п’ятiрках.

– Бачу, ви працюете i по недiлях, пане Рiкардо, – зронила Анна, задоволена своiми арифметичними розрахунками в головi.

– Звiсно, – пiдтвердив вiн. – Адже це найпоширенiший день для невiрностi. Вас влаштуе наступного тижня в той самий час, панi Осборн? – додав вiн, ховаючи грошi.

– Авжеж, – сказала Анна i швидко вийшла, щоб уникнути необхiдностi потиснути руку цьому чоловiковi вдруге.

17

Владек знайшов мiсце у загальному вагонi.

Перше, що вiн зробив, коли потяг рушив, це розв’язав пакет, який та жiнка вклала йому в руки.

Хлопець почав перебирати вмiст: яблука, хлiб, горiхи, сорочка, пара штанiв i пара взуття. Вiн перевдягнувся у новий одяг у найближчому туалетi, зберiгши лише теплий згорток банкнот по п’ятдесят рублiв. Пiсля того як вiн повернувся на свое мiсце, вiдкусив яблуко й усмiхнувся. Йому вдасться розтягнути цю кiлькiсть iжi на всю довгу подорож до Одеси. Щойно вiн догриз яблуко разом з огризком, то зосередився на мапi лiкаря.

Одеса була не так далеко вiд Москви, як Іркутськ, на довжину великого пальця за схемою лiкаря, а в реальностi – сiмсот миль. Коли Владек вивчав цю саморобну мапу, то вiдволiкався на чергову гру в пристiнок, в яку грали iншi пасажири. Вiн склав аркуш, поклав його до кишенi й уважнiше зацiкавився грою. Там грали азартно, але лише один гравець здебiльшого вигравав, iншi ж весь час програвали. Стало ясно, що у потягах працювала добре органiзована банда.

Владек вирiшив скористатися новою нагодою.

Вiн пiдсунувся ближче i зайняв мiсце в колi гравцiв. Щоразу, коли шахрай програвав двiчi поспiль, Владек ставив один рубль i подвоював свою ставку, доки не вигравав. Той, хто програв, жодного разу навiть не глянув у його бiк. До того часу, як вони дiсталися до наступноi станцii, Владек виграв чотирнадцять рублiв, за два з яких купив собi iще одне яблуко i тарiлку гарячоi юшки.