На нашем сайте вы можете читать онлайн «Крижане кохання ГУЛАГу». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Детективы, Зарубежные детективы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Крижане кохання ГУЛАГу

Автор
Дата выхода
14 сентября 2020
Краткое содержание книги Крижане кохання ГУЛАГу, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Крижане кохання ГУЛАГу. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Галина Горицька) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Навесні 1953 року Геннадія Петровича, колишнього майора держбезпеки, відрядять у «відпустку» за політичною статтею 58 Кримінального кодексу УРСР. Раптом дорогою до місця призначення, куди його везли в «столипінському» вагоні, він почне співати улюблену пісню бандерівців «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…». Цієї пісні його навчили на Закарпатті, де він працював під глибоким прикриттям.
Чи справді він став українським патріотом, чи через загрозу, що на нього чатує на етапі, він затягуватиме щосили гімн Карпатської України?..
Крижане кохання ГУЛАГу читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Крижане кохання ГУЛАГу без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Ти ж з батьком здебiльшого росiйською…
– Тiльки росiйською, – уточнив вiйськовий.
– А чому? – зазирнув у вiчi юнак. – Ви ж бо з одного села з-пiд Житомира. Хiба там заведено росiйською?
– Та не… – Розвiв руками Микола. – Всi тiльки украiнською розмовляють, але як потрапиш до столицi, то мусиш окультурюватися, хiба нi? То ж мова селянства – украiнська. Росiйська якась бiльш… iнтелiгентна, чи що?
Микола точно не знав, як висловити свое ставлення до росiйськоi. Але вiн був незлобливий i не протестував щодо домiнантностi росiйськоi в усiх республiках.
– А вдома з Галею якою..? – поцiкавився Олексiй.
– Та звiсно ж, що тiльки рiдною! – Вигукнув Микола i щиросердно розсмiявся, поклавши руку на плече двоюрiдному брату.
Той видихнув, якось йому легше стало (то спостережливий зв’язкiвець у пiв ока зауважив). Тим часом пiдiйшла Галя, закiнчивши з позуванням для групових свiтлин. Як завше, трохи хмурила своi крила-брови, вилискуючи цупкими темно-синiми очима. Одним тiльки iхнiм поглядом поцiкавилася в чоловiка: «То хто?», Микола з вiдповiддю не забарився:
– Знайомтеся.
– Фу, як офiцiозно, – поморщила носика дiвчина.
– Ну так, а що? – почав було виправдовуватись Микола, але зненацька його перебив Олексiй:
– Годi вам, милi чубляться – тiльки тiшаться, i, до речi, в родинi у нас також заведено украiнською, тому я абiтурiент вашого вишу, панi Галино.
«Ох, не думаю я, що та „мама” зрадiе, враховуючи, як панi Наталя мене зустрiчала пiсля зникнення дядька…» – подумав про себе Микола, однак, погодився. Таку нагоду – нарештi все розвiдати – втрачати не можна було.
* * *
У квартирi було вогко i якось… не затишно. Так, нiби дядько разом iз собою забрав увесь той невловимий флер, притаманний цьому радянському житлу, що робив його схожим на французькi апартаменти. Нiби разом iз Геннадiем Петровичем пiшло геть усе те, з рогу достатку, матерiальне й не зовсiм, однак – вiдчуття, що золотi часи ще не минулися. Все ще попереду.
Микола Ахтимонович уважно роздивлявся навсiбiч.











