Світлина Хресної Матері

Деформацiя свiдомостi проходила швидко, непомiтно… Чи усвiдомлював це молодий вiйськовий спецiалiст льотно-дослiдного центру? Навряд вiн взагалi замислювався над такими неважливими на його думку речами. А вiдтак почувався вдома скуто, невпевнено… Немов у ворожому станi. Тут все стало для нього чужим, незвичним, розмитим…

«Так, – сказав собi Роман i до болю в кiсточках сперся кулаками на кухонний стiл. – Треба якось спробувати. Згадати, що я вiдчував ранiше… А зараз спати! Ранок вечора мудрiший. Тим паче той чортiв концерт на носi, на котрий я обiцяв потрапити.

Ай, неважливий… Однак я ж обiцяв, то мушу».

Ох яким же солодким видавалось Роману його колишне лiжко! Немов казкова перина царя. Роман розтягнувся на весь зрiст i раптом вдарився головою. «Невже iще вирiс?» – тiльки i встиг подумати, поки звернувся на лiжку калачиком, а по тому зразу ж солодко заснув.

Адже завтра на нього чекав дуже важливий концерт, на який вiн життям заклався з Люсею, що на нього обое потраплять, якщо станеться таке диво i вiдомий американський джазмен таки колись приiде до Радянського Союзу.

І ось Бенi Гудмен прямував до Киева в рамках всесоюзного туру, i Роман правдами i неправдами вибив собi вiдпустку додому.

Вiн розумiв, що надiя побачити на цьому концертi кохану така ж примарна, як просто зустрiти ii на вулицях Киева. А ще бiльш примарна надiя, що вона буде його рада бачити, навiть якщо вони i зустрiнуться десь. Однак вiн iй обiцяв. А обiцянки своi молодий старшина виконував завжди. Його охопило таке хвилювання, що вiн навiть подумав, що навряд чи зможе заснути.

Але переживав Роман даремно. Засинати по командi новоспеченого парашутиста-рятiвника навчили ще в першi мiсяцi армii.

* * *

В залi нещодавно вiдкритого будинку культури Киiвметробуду на Свердловiй, 6[3 - Сучасна вул. Прорiзна.] нiде яблуку було впасти. Лише незначна кiлькiсть квиткiв розповсюджувалась через каси. Бiльшiсть роздавалась надiйним членам ВЛКМС та активiстам на виробництвах. Реагували на виступ вiдомого джазмена мляво, нiби з примусу.

Роман це помiтив i в знак протесту проти абсолютноi тишi в залi в кiнцi черговоi композицii не стримався i голосно-голосно, так, що аж долонi засвербiли, почав аплодувати. Беннi Гудмен як раз виконував «Sing sing sing sing everybody start to sing like dee dee dee, bah bah bah dah Everybody go!».

На нього обернулось кiлька бiльш свiдомих громадян з барильцями, всi як на пiдбiр – в товстих рогових оправах. «А, до бiса!» – подумав молодий парашутист.