Гріхи батьків

– Хiба жоден iз наших землякiв недостатньо хороший для вас?

Гаррi мало не вилаявся вголос, припустившись такоi очевидноi помилки. Вiн поглянув на заповнену книжкову полицю.

– Авжеж, – сказав вiн. – Вважаю Скотта Фiцджеральда, Гемiнгвея та О. Генрi незрiвнянними, а Стейнбека – найкращим сучасним письменником Америки.

Вiн сподiвався, що правильно вимовив це iм’я i поклав собi прочитати «Про мишей i людей», перш нiж наступного разу зустрiнеться з начальником.

Посмiшка знову з’явилась на вустах Свонсона.

– Яку роботу вам призначив Геслер? – запитав вiн.

– Прибирання крила. Хоча я хотiв би працювати в бiблiотецi, сер…

– Он як? – здивувався начальник. – Тодi дiзнаюся, чи е там вакансiя…

Господар кабiнету щось занотував у блокнотi, що лежав перед ним.

– Дякую, сер.

– Вас повiдомлять про це сьогоднi ж, – сказав начальник, ховаючи теку.

– Дякую, сер, – повторив Гаррi.

Вiн швидко пiшов до дверей, усвiдомлюючи, що на нього витратили бiльше часу, нiж стандартно вiдведенi п’ять хвилин.

Як тiльки вiн вийшов у коридор, черговий провiв його до крила. Гаррi був удячний, що Геслера нiде не було видно, а прибиральники вже перебралися на другий поверх на той момент, коли вiн знову до них приеднався.

Задовго до того, як пролунав сигнал до обiду, Гаррi вже був виснажений до краю. Вiн став у чергу до казанiв i виявив, що Квiнн уже прилаштувався за прилавком, обслуговуючи в’язнiв.

Чимала порцiя картоплi та вареного м’яса одразу ж потрапила у миску Гаррi. Вiн сидiв сам-один за довгим столом i поглинав iжу. Клiфтон мрiяв, щоб Геслер бiльше не з’явився цього дня, iнакше доведеться повертатися назад до вбиральнi…

Чергування Геслера вже закiнчилося, коли Гаррi збирався до роботи. Отож iнший наглядач послав новачка мити туалети. Гаррi провiв решту дня, пiдмiтаючи коридори та випорожняючи смiттевi баки. Єдине, про що вiн думав, було те, чи дав начальник вказiвку перерозподiлити його до бiблiотеки.

Якщо цього не станеться, Гаррi сподiвався хоча б на роботу при кухнi.

Коли Квiнн повернувся до iхньоi камери по обiдi, вираз його обличчя не залишив Гаррi сумнiвiв, що вiн не приеднаеться до Квiнна.

– Було одне вакантне мiсце на миттi посуду… – почав той.

– Може, я? – спохопився Гаррi.

– Але коли пан Сiдделл назвав твое iм’я, Геслер його одразу ж вiдхилив.